Олександр Кривцов розповів про службу місту

У своєму інтерв'ю Олександр Кривцов зазначив, що роки навчання виховали в ньому господарника та організатора, й це допомогало йому вже під час роботи держслужбовцем контролювати будівництво багатьох об'єктів в місті. Так, на рахунку Олександра Кривцова дуже багато зведених об'єктів. Серед них - новий корпус офтальмологічної поліклініки №14, дитсадок на вул. Чубаря, будівля стаціонару студентської поліклінікі №20, дитяча поліклініка на вул. Шевченка, поліклініка №11. Також він займався організацією будівництва будинків та благоустроєм на Північній Салтівці. На посаді першого заступника міського голови Олександр Кривцов займався не тільки будівництвом, але і всіма напрямками, які забезпечують життєдіяльність міста.

«Робота у місті виявилася найскладнішою. Ми не працювали в умовах достатнього фінансування, і потрібно було оперувати тільки наявною сумою, вибравши найважливіші напрямки. Крім того, дуже відповідальна робота з бюджетними грошима: вона пов'язана з тендерами, проектною документацією, звітами, фінансовими перевірками. Як керівник я повинен був не тільки розуміти суть процесу і вміти перевірити хід його виконання, а й відповідати за помилки», - підкреслив Олександр Кривцов.

У вересні минулого року за рекомендацією медиків Олександр Кривцов звільнився з посади першого віце-мера. Зараз він входить до складу виконкому міської ради.

«Мер був не дуже згоден з моїм бажанням піти, але я розумів, що якщо цього не зроблю відразу - мене знову затягне робота. Я відпрацював майже 40 років, з них 35 - на державній службі. Думаю, що за десятиліття моєї роботи я приніс користь місту», - зазначив Олександр Кривцов.

Довідка. У 1987-90 роках Олександр Кривцов був першим секретарем Київського райкому КПУ, з 1990 по 2001 рік - головою Київської райради. У 2001-05 роках працював заступником голови Харківської облдержадміністрації, а з 2006 року - першим заступником харківського міського голови. У 2009 році був удостоєний звання «Почесний громадянин міста Харкова». Нагороджений орденом «Знак пошани» президії Верховної Ради СРСР, українським орденом «За заслуги» II і III ступенів, а також безліччю медалей і нагрудних знаків.