Геннадій Кернес співчуває рідним і близьким Бориса Шрамка

З життя пішов талановитий педагог і видатний науковець, історик зі світовим ім'ям, чиї дослідження набули широке визнання в Україні та за кордоном.

Борис Шрамко народився 17 січня 1921 року в Гомелі.

Під час Великої Вітчизняної війни служив у діючій армії (1942-1946). У 1949 році закінчив Харківський державний університет ім. Максима Горького. У 1965 році захистив докторську дисертацію в Інституті археології АН СРСР. З 1965 до 1977 року завідував кафедрою стародавньої історії та археології ХДУ. Опісля сумлінно і плідно працював в університеті на посаді професора кафедри історіографії, джерелознавства та археології.

Борис Шрамко гідно представляв Україну в наукових структурах ЮНЕСКО, був членом спеціалізованих наукових рад, керівником органів Товариства охорони пам'яток і культури, редколегій провідних фахових видань, науковим консультантом Українсько-німецької археологічної експедиції. Протягом 50 років Борис Андрійович керував Сіверсько-Донецькою і Скіфо-Слов'янською археологічними експедиціями. За цей час він відкрив нову археологічну культуру - бондарихинську, досліджував Донецьке, Люботинське, Більське городища. Завдяки розкопкам Бориса Шрамка уточнено вік міста Харкова.

У 1996 році обраний почесним професором Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, у 2001 році здобув звання заслуженого діяча науки і техніки України, у 2002 році нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Також нагороджений двома орденами Червоної Зірки (1943, 1945), медаллю «За бойові заслуги» (1945).

Борис Андрійович - автор двох з половиною сотень наукових робіт. Весь свій багатий досвід і знання Борис Шрамко передавав своїм учням і вихованцям, студентам і аспірантам.

Поділяємо скорботу і біль рідних, друзів, колег - усіх, хто знав Бориса Андрійовича і працював з ним. Борис Шрамко був видатною особистістю, Науковцем і Людиною з великої літери. Саме такі віддані справі, талановиті люди завжди становили гордість нашого міста і всієї України. Пам'ять про Бориса Андрійовича житиме в серцях харків'ян вічно.