Інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення у формі електронної консультації з питання присвоєння імен загиблих захисників України та видатних українців вулицям та скверам в місті Харкові

№

з/п

Поточна назва

Пропонована назва

Обґрунтування

1.

Вулиця

Плеханівська

Вулиця

Тарасенка Георгія

Тарасенко Георгій Олександрович народився 6 грудня 1996 року в Харкові.

З 2003 по 2014 роки навчався в Харківській загальноосвітній школі
I-III ступенів № 5. Відвідував секцію плавання в Спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з плавання «Спартак», посідав призові місця на обласних змаганнях, згодом тренувався та брав участь у змаганнях зі Street Workout.

У 2014–2019 рр. навчався в Харківському національному аграрному університеті імені
В. Докучаєва, здобув диплом магістра
за спеціальністю «Агрономія». Після завершення військової кафедри отримав військове звання молодшого лейтенанта.

Брав активну участь у Революції Гідності, протистояв сепаратистським виступам під час «російської весни» у Харкові у 2014 році. Навесні того ж року добровольцем пішов на фронт, воював на Донеччині.

У 2017 році очолив створений ним добровольчий підрозділ «Фрайкор». Під командуванням Георгія Тарасенка добровольці здійснили сім бойових ротацій у зоні проведення АТО / ООС.
З початком повномасштабного вторгнення бійці підрозділу «Фрайкор» стали на захист Харкова. Під керівництвом та за безпосередньої участі Георгія Тарасенка було виявлено
та знешкоджено групу осіб, які планували підриви військових та цивільних об’єктів у Харкові. Спільно з бійцями територіальної оборони та підрозділами Збройних сил України брав участь у ліквідації колони російської військової техніки окупаційних військ, що прорвалися до Харкова з боку Лісопарку.

Загинув 25 березня 2022 року під час звільнення від російської окупації Малої Рогані під Харковом.

Указом Президента України
від 17 квітня 2022 року № 253/2022 за особисту мужність і героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань, самовіддане служіння Українському народу Тарасенку Георгію Олександровичу було присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота Зірка».

Георгій Тарасенко став першим бійцем добровольчого підрозділу, якому присвоєно звання «Герой України» від початку повномасштабного вторгнення.

2.

Вулиця Державінська

Вулиця

Коцюбайла Дмитра

Коцюбайло Дмитро Іванович народився 1 листопада 1995 року в с. Задністрянське Івано-Франківської області. Закінчив Бовшівську загальноосвітню школу, Івано-Франківський професійний будівельний ліцей.

У 2014 році пішов добровольцем захищати Україну від російських загарбників та очолив взвод.
У 2015 році – роту добровольців.
У 2016 році призначений командиром
1-ї окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі» добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Підрозділ під його командуванням брав участь у звільненні населених пунктів Піски, Карлівка, Авдіївка Донецької області, у боях під Степанівкою, Старогнатівкою, Савур-Могилою.

У 2022 році роту «Вовки Да Вінчі» було переформатовано у
1-й механізований батальйон у складі
67-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Повномасштабне вторгнення рота «Вовки Да Вінчі» зустріла поблизу м. Щастя Луганської області.

7 березня 2023 року Дмитро Коцюбайло загинув у Бахмуті, отримавши осколкове поранення шиї.
10 березня віддати останню шану
Да Вінчі в Києві прийшли Президент України Володимир Зеленський, міністр оборони Олексій Резніков, головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, голова Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов, бригадні генерали.

Указом Президента України
від 30 листопада 2021 року № 608/2021 за мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України Коцюбайлу Дмитру Івановичу було присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота Зірка». Да Вінчі став першим бійцем добровольчого підрозділу, який за життя отримав найвищу державну нагороду.

Указом Президента України
від 9 березня 2023 року № 142/2023 за визначні особисті заслуги під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі Коцюбайла Дмитра Івановича нагороджено відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг» (посмертно). 

У 2017 році присвоєно звання «Народний Герой України».

3.

Вулиця

Броненосця

Потьомкін

Вулиця

Громадського Олега

Громадський Олег В’ячеславович народився 28 березня 1973 року в Полтавській області в родині військового.

У 1991 році вступив до Саратівського вищого військового командного училища внутрішніх військ МВС СРСР. Після проголошення Незалежності України вирішив повернутися
на Батьківщину, домігся переведення
до Харківського вищого військового училища Національної гвардії України
(з 2014 року – Національна академія Національної гвардії України). Після закінчення училища та отримання звання лейтенанта продовжив військову службу в лавах 6-ї дивізії Національної гвардії України, що дислокувалася в Чугуєві. Обіймав посаду заступника командира батальйону спецпризначення. Під час розформування Нацгвардії у 2000 році на базі 6-ї дивізії НГУ було створено 92-у окрему механізовану бригаду Збройних сил України.

Під час Революції Гідності Олег Громадський був членом координаційної ради Харківського Євромайдану.
У 2014 році у званні майора очолив 16-й батальйон територіальної оборони «Полтава», який у 2015 році увійшов до складу 58-ї окремої мотопіхотної бригади Збройних сил України. Під командуванням Олега Громадського підрозділ виконував бойові завдання з охорони стратегічних об’єктів у Харківській і Полтавській областях, зокрема військового аеродрому
в Чугуєві та авіачастини в Миргороді, а також у Щасті та Станиці Луганській Луганської області. Батальйон відзначився під час виснажливих боїв за Авдіївку Донецької області.

У 2016 році Олег Громадський став радником голови Полтавської обласної державної адміністрації. У 2019 р. звільнився з військової служби у званні полковника. Брав участь в організації курсів військової підготовки цивільних «Не панікуй! Готуйся!». У квітні 2021 року став співзасновником Штабу оборони Харківщини, брав участь в організації територіальної оборони в Харкові та Харківській області.

24 лютого 2022 року полковник Громадський разом з побратимами одним з перших прийняв бій з російськими загарбниками. Бійці Національної гвардії та добровольці знищили в районі П’ятихаток колону 200-ї мотострілецької бригади російської армії, яка намагалася прорватися до Харкова.

Олег Громадський під час бою в П’ятихатках вів вогонь по ворогу з кулемета. Він останнім залишив позиції, намагаючись вивезти на джипі залишки зброї та боєкомплекту. Полковник Олег Громадський загинув, потрапивши під залп російської реактивної артилерії.

Нагороджений медалями «За сумлінну службу» І, ІІ, ІІІ ступенів, «10 років Збройним силам України», нагрудними знаками «Знак пошани» та «Учасник АТО», пам’ятним знаком «За воїнську доблесть».

4.

Вулиця Студентська

Вулиця

Тація Василя

Тацій Василь Якович – Герой України, Почесний громадянин міста Харкова та Харківської області, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії наук України та Національної академії правових наук України, президент-організатор Національної академії правових наук України, ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого з 1987 по 2020 рік, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат державних премій України, державний радник юстиції 1-го класу.

В.Я. Тацій – видатний учений, правознавець, відомий громадський діяч, талановитий організатор освіти і науки України. Він зробив значний внесок у формування і розвиток вітчизняної освіти і науки України.

Загальновідомим є внесок В.Я. Тація
в розбудову правової держави України, удосконалення законодавчого процесу
і правозастосовної практики. За активної особистої участі Василя Яковича були розроблені і впроваджені важливі законодавчі акти, у тому числі Конституція України, що стали основою національної правової системи. Будучи членом багатьох президентських, парламентських, урядових комісій, робочих груп, громадських організацій державного та місцевого рівнів, Василь Якович конструктивно і плідно працював, об’єднуючи зусилля вчених-юристів, спрямовані на розробку важливих правових проблем побудови в Україні сучасної європейської демократичної держави, розвиток національного законодавства, вирішення нагальних і перспективних питань функціонування місцевого самоврядування.

Очолюючи з 1987 по 2020 рік Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, В.Я. Тацій зробив значний внесок в організацію його діяльності, створення потужного науково-педагогічного колективу, належних умов для проведення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, забезпечення високої якості підготовки, гармонійного й культурного розвитку майбутніх фахівців, розвитку міжнародних зв’язків.

Значну увагу В.Я. Тацій завжди приділяв харківській громаді, беручи активну участь в її життєдіяльності не лише як керівник потужних навчального та наукового закладів, а й багаторічний член виконавчого комітету Харківської міської ради, різних громадських комітетів, рад і робочих груп міського
й обласного рівнів.

5.

Сквер

по вулиці Конторській (навпроти будинку № 5)

Сквер

імені

Черних Влади

Черних Влада народилася 28 червня 1994 року в м. Харкові.

З 1998 року навчалася в економіко- правовій школі, з 2000 – в НУА (Народна українська академія) м. Харкова. Закінчила її у 2011 році із золотою медаллю.

Паралельно зі шкільною програмою опановувала поглиблене вивчення англійської мови в Україно- Британському коледжі м. Харкова протягом 6 років.

У 2011 році розпочала навчання
в Харківському національному медичному університеті на лікувальному факультеті і закінчила його у 2017 році за спеціальністю «Лікувальна справа» з відзнакою.

Працювала старшим лаборантом кафедри внутрішньої медицини N1 Харківського національного медичного університету, лікарем внутрішньої медицини Клініко-діагностичного центру НФаУ.

З 2017 року паралельно з проходженням інтернатури з внутрішніх хвороб поглиблено вивчала психоаналіз, нейролінгвістичне програмування особистості.

У вересні 2019 року була зарахована на перший курс аспірантури Національного фармацевтичного університету. На початку 2022 року виконала науковий експеримент та підготувала дисертацію до захисту на звання (PhD), спеціальність «Медицина». Офіційний захист заплановано на жовтень 2022 року.

Наукові праці: 25, з них 1 патент, 5 статей та 16 доповідей англійською мовою, а також тези та методичні рекомендації. Усі наукові статті опубліковано у фахових іноземних журналах. Вільне володіння українською, російською та англійською мовами. 

Володіння декількома видами бойових мистецтв.

З травня 2022 року – доброволець добровольчого формування № 1 «Хартія» територіальної громади м. Харкова 127-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони «Схід» Сил територіальної оборони Збройних сил України.

28 грудня 2022 року загинула при виконанні бойового завдання в м. Слов’янськ. Указом Президента України від 14.03.2023 № 148/2023 нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).