Сергєєв Володимир Григорович

Народився 5 березня 1914 року в Москві в родині робітника. 

У 1930 році закінчив сім класів і вступив до ФЗУ електрозаводу в Москві. 

З лютого 1932 року працював слюсарем на фабриці «Москвашвей». У вересні 1934 року вступив до Московського інституту інженерів зв'язку, який закінчив у серпні 1940 року. У вересні-листопаді 1939 року проходив службу в Червоній Армії командиром взводу зв'язку, у листопаді 1939 - серпні 1940 року працював старшим техніком «Проектзв’язокбуду» Палацу Рад. З вересня 1940 до червня 1941 року - інженер контори зв'язку в місті Бологоє.

У червні 1941 року мобілізований до Червоної Армії і призначений інженером відділу зв'язку штабу 8-ї армії. У листопаді призначений помічником начальника зв'язку з постачання 91-ї гвардійської стрілецької дивізії. З березня 1942 року - начальник майстерні зв'язку гвардійської стрілецької дивізії, з листопада 1942 року - помічник командира окремої роти зв'язку, із серпня 1943 року - командир окремої роти зв'язку. Із серпня 1944 року служив на посаді заступника командира 449-го окремого лінійного батальйону зв'язку, з лютого 1946 року - командир батальйону. Із січня 1947 року - офіцер з телеграфної і телефонної служби відділу зв'язку штабу 39-ї армії. У березні 1947 року був демобілізований, у червні того ж року прийшов у НДІ-885 Міністерства промисловості засобів зв'язку, де працював на посадах молодшого наукового співробітника, старшого інженера, керівника групи, начальника лабораторії, заступника начальника відділу, начальника лабораторій.

У 1960 році внаслідок катастрофи під час випробувань ракети Р16 загинув начальник, головний конструктор ОКБ-692 Б. М. Конопльов. На цю посаду був призначений В. Г. Сергєєв. На той час він уже мав необхідний досвід керівництва науково-дослідними роботами із систем управління, був удостоєний Ленінської премії (1957). Йому вдалося чітко організувати роботу, і вже через півроку ракету Р16 з істотно доробленою апаратурою системи управління вивезли на стартову позицію. Були проведені її успішні льотні іспити. У 1961 році В. Г. Сергєєв був удостоєний звання Героя соціалістичної праці. Відтоді головним напрямком у діяльності В. Г. Сергєєва стало створення досконаліших систем управління міжконтинентальних балістичних ракет генеральних конструкторів М. К. Янгеля та В. М. Челомея. Ці ракетні комплекси становили основу ракетно-ядерних сил стратегічного призначення. У 60-80-х роках створено системи управління для ракет М. К. Янгеля: комплекс Р16 з дальністю стрільби до 12 тис. км, комплекс Р36 із двома типами бойового оснащення: легкої головної частини з дальністю стрільби до 14 тис. км і важкої - до 12 тис. км.

Значне місце в науково-технічній творчості колективу ОКБ посідало створення системи управління ракети-носія багаторазової космічної транспортної системи «Енергія - Буран», що мав неофіційну назву «Радянський Шаттл». Роботи з цієї теми були початі під керівництвом В. Г. Сергєєва (на завершальному етапі вони велися під фактичним керівництвом Я. Є. Айзенберга).

У травні 1987 року відбувся перший успішний запуск носія «Енергія», а в листопаді 1988 року - запуск у штатному варіанті з багаторазовим кораблем «Буран». З 1986 року В. Г. Сергєєв працював науковим консультантом АТ «Хартрон». В історії ХХ століття ім'я В. Г. Сергєєва стоїть в одному ряді з іменами великих конструкторів М. К. Янгеля, В. Ф. Уткіна, А. М. Макарова, В. М. Челомея. Працюючи пліч-о-пліч, вони створили ракетно-ядерний щит Радянського Союзу - міжконтинентальні балістичні ракети. 

Помер 29 квітня 2009 року.

Двічі Герой соціалістичної праці, лауреат Ленінської і Державної премій, доктор технічних наук. В. Г. Сергєєв двічі удостоєний звання Героя соціалістичної праці (1961, 1976).

Йому присуджені Ленінська премія (1957), Державна премія СРСР (1967) і Державна премія УРСР (1979). Він нагороджений п'ятьма орденами Леніна (1961, 1966, 1974, 1976, 1984), орденами Жовтневої революції (1971), Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, «За заслуги» ІІІ ступеня (1999), Вітчизняної війни І ступеня (1944), трьома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня (1943, 1944, 1985), орденами Червоної Зірки (1942), Трудового Червоного Прапора (1959), багатьма медалями.