Погорєлов Олексій Васильович

Народився 3 березня 1919 р. у місті Короча (Бєлгородська область).

Закінчив Харківський державний університет (ХДУ, 1937-1941) і Військово-Повітряну академію ім. М. Є. Жуковського (Москва, 1941-1945). 

З 1945 р. працював у ЦАДІ й одночасно вчився у заочній аспірантурі за фахом «Геометрія і топологія» при Московському державному університеті.

Учителями Олексія Васильовича були відомі математики і педагоги, творці вітчизняної наукової школи геометрії «у цілому» професори М. В. Єфімов і О. Д. Александров. Захистивши кандидатську, а за рік і докторську дисертації, він повертається до Харкова (1947), де незабаром очолює кафедру геометрії в ХДУ.

У 1960 р. Погорєлов переходить у Фізико-технічний інститут низьких температур АН України (ФТІНТ). У 1951 р. Олексій Васильович обраний членом-кореспондентом, у 1960 р. - академіком АН України, з цього ж року він  член-кореспондент, а з 1976 р. - академік АН СРСР.

Помер у грудні 2002 р.

Олексій Васильович Погорєлов удостоєний багатьох нагород і звань. Він здобув міжнародну премію ім. М. І. Лобачевського, Ленінську премію, Державні премії України і СРСР, іменні премії Національної академії наук України. 

Заслужений діяч науки і кавалер урядових нагород.