Перейменування вулиці Літакової на честь Владислава Рикова у місті Харків!

Увіковічення памʼяті Легенди штурмової Авіації, Героя України першого повного лицаря ордену Богдана Хмельницького та повного кавалера ордену за мужність Владислава Рикова у рідному Харкові! Владислав Риков з позивним «MAGIC» - Льотчик 299-ї БрТА Повітряних Сил Збройних Сил України, який непохитно тримав міцну оборону в Українському Небі на улюбленому штурмовику Су-25, виконуючи майстерно унікальні та надважливі завдання в повітрі, блискуче знищуючи ворогів, відважно захищаючи Український Народ, ціною власного життя полетів за Вічний Обрій..! Владислав - надзвичайно сильна Особистість. Він народився 17 червня 1993 року, виріс в місті Харкові у сім'ї військових. Батько та його брат були пілотами. Коли Владу було шість років, бандити вбили всю його сім'ю. Влад зазнав поранення, та залишився живим. Відтоді його найбільшим покликом стало Небо. Його сенсом життя та вже невідʼємною Окриленістю, яка говорила про любов Владислава до Авіації кожним його кроком і кожним прийнятим рішенням..! Владислава виховував Юрій Покусай, став йому Батьком, який і поставив Сина «на Крило», вони разом проводили неймовірний час на аеродромах, їх обʼєднувала палка пристрасть до Неба і вища повага, які й вели їх до великої спільної мети! Відчуваючи небайдужість до безмежного блакиття і незгасний вогонь в очах Сина, Батько Юрій Покусай побачив у ньому шалений потенціал і створив для Влада та його друзів Авіаційний навчальний кадетський центр, ім. Данила Дідика, де виховували величних Авіаторів Країни. Згодом Владислав вступив до Авіаційного навчального кадетського центру, де набрався цінного досвіду, що з часом допоміг успішно закінчити Харківський Національний Університет Повітряних Сил ім. Кожедуба. Його навчання було справжнім прикладом самовдосконалення і стрімкого прагнення бути відважним Офіцером, гарним Льотчиком, таким він і став - справжнім Взірцем Повітряних Сил України! Вже з першого дня повномасштабної війни Владислав приступив до сумлінного виконання бойових завдань. Після ударів по Чугуївському аеродрому, де він був Льотчиком-інструктором, зміг вивести літак з-під ворожого удару. І прийняв рішуче рішення повернутися до «бойової сімʼї» 299-ї бригади тактичної авіації імені В. Нікіфорова, де будучи талановитим Льотчиком штурмовика Су-25, продовжив шлях справжнього Воїна! З початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну, за неповних два роки війни Владислав Риков зробив 385 бойових вильотів, знищивши не менше 80 танків, 65 броньованих машин, близько 110 автотранспортних засобів, близько 65 автоцистерн паливно-мастильних матеріалів, 18 пунктів управління, більше 1300 осіб живої сили противника. Разом зі своїми Побратимами робив усе можливе, аби забезпечити Українцям безпеку і врятувати якомога більше життів. Злітав туди, де був завжди нескореним, де його Крила сягали вищих вершин професіоналізму, де його гуртувала жорстока і підступна війна, але його непохитна внутрішня сила, принциповість і гаряча жага до життя ніколи не давали його орієнтирам впасти. У ньому бачили гідного командира, того хто буде вести за собою людей. Він завжди був тим, з ким йти тяжкий, часом виснажливий і непередбачуваний шлях - не страшно! Пілоти-Штурмовики підкреслюють: «На нього можна було сміливо покластися і бути впевненим, що пліч-о-пліч - сили будуть на нашому боці..!» Своїми вчинками і неабиякою відповідальністю він доводив те, що кожен Політ здатен стати вирішальною допомогою в підтримці піхоти, великим захистом для мільйонів людей і вагомим внеском в Перемогу України! Він достойно тримав висоту, нижче якої ніколи не опускався. Проте одного дня, його політ став вищим за Небо… 7 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання над містом Курахове Покровського району Донецької області Владислав Риков загинув під час свого останнього 385-го бойового вильоту… Ворожа ракета наздогнала його штурмовик… Сповнений життям, ентузіазмом, хоробрості та честі Влад більше ніколи не повернувся до своєї Родини… Того дня Україна втратила надто багато… Коли на Землі невимовний біль та туга огорнули рідних і близьких , ще одна невідʼємна Душа Штурмової Авіації віднайшла свій Дім в Українському Небі… У Влада залишились дружина Анастасія, маленька донечка Мирослава 2016 року народження і Батько Юрій Покусай. Посмертно Владиславу Рикову присвоїли військове звання полковника та найвище звання Героя України. Він найперший Українець, який став повним кавалером ордену «За мужність» та повним лицарем ордену Богдана Хмельницького одночасно. А також нагороджений орденом «Святого Юрія Переможця». 5 грудня 2024 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв 203-й навчальній авіаційній бригаді ім’я Владислава Рикова з офіційною назвою «203 навчальна авіаційна бригада імені Владислава Рикова Повітряних Сил Збройних Сил України». Як одна велика Авіаційна Родина, як вдячна і свідома Харківська громада, ми уклінно дякуємо Харківській міській владі в особі Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича за сильну, чітку та непохитну позицію в увіковіченні імен неперевершених Українських Льотчиків-винищувачів Андрія Пільщикова і Олексія Меся, памʼять про яких навіки закарбована на мапі незламного Харкова! Їх вулиці будуть надихати на нові звершення, а меморіальний зміст кожної назви та історичну цінність цих місцин не зітре навіть час. Сьогодні ми консолідованими зусиллями прагнемо, аби їх імена звучали, аби про них памʼятали та ніколи не забували, аби їх вічний Політ продовжувався поміж нас..! Перейменовані вулиці на честь Героїв Української Авіації не лише конструюють якісний топонімічний простір, сповнений гордості і шани, але й виступають великою інвестицією у прогресивне виховання молодого Українського покоління. З такими вулицями у Героїчному місті Харків памʼять не згасне ніколи в Серцях Людей, а національна свідомість і самоідентифікація ніколи не будуть поставлені під сумнів. Безперечні Герої продовжуватимуть свій вже небесний обовʼязок тут на Землі, прославляючи Харків та оберігаючи Українську ідентичність, відстоюючи найсильніші цінності вільної, нескореної, суверенної України! За цими величними іменами, прізвищами та позивними будуть впізнавати Харків і памʼятати ціну, яку платить Народ України щодня..! Від імені всього Українського Народу ми звертаємося до Вас із величезним проханням і закликом - гідно вшанувати Героя України, Льотчика-штурмовика 299-ї бригади тактичної авіації Владислава Рикова у місті, яке дарує Крила - у Героїчному Харкові! Пропонуємо перейменувати саме вулицю Літакову, так як дана вулиця має особливий символізм. Саме тут минуло дитинство Владислава Рикова. Він жив на вулиці Літаковій та шалено захоплювався Літаками, згодом на Літаках відчайдушно захищав Українську Націю, безжалісно знищуючи ворога і віддано боронячи Україну в Небі, загинув на улюбленому Су-25..! Тому справедливо, аби ця вулиця носила його ім’я, Героя України Владислава Рикова! Харків - безумовно те місто, яке в умовах жорсткої війни, безперервних обстрілів, гідно береже пам'ять про своїх Синів - по-справжньому, сучасно і шанобливо. Вулиця Літакова буде мати особливе коммеморативне значення. Саме тут і звідси Владислав дивився у Небо хлопчиком, а згодом - піднявся туди мужнім Воїном, щоб захищати Народ від ворожої навали. І коли настала мить вибору - з честю розправивши Крила, він попри все залишився в Небі, щоб прикрити всіх нас з Висоти. Саме тут, на Літаковій, серед знайомих будинків і дворів, формувався характер Людини, яка у Небі стала справжньою Легендою. Найкращий серед найкращих. Вулиці Літакові є в різних містах України, але лише у Харкові вона має таку глибоку, доленосну історію, яку ми хочемо вкласти і закарбувати в це перейменування. Історію, яка так невідʼємно повʼязана з життям Легендарного Льотчика-штурмовика! Спільними зусиллями ми здатні, вселити глибший сенс і перетворити її у важливе джерело пієтету: коли проходитимуть вулицею Владислава Рикова, відчуватимуть не просто нову назву, а присутність Духу, який не підкорений навіть смерті. Духу Льотчика, який жив у цьому місті і навіки полетів вище Хмар..! Перейменування вулиці Літакової на вулицю Владислава Рикова - це не формальність. Це - акт вдячності, акт правди та справедливості, акт національної гідності і найвищої суспільної поваги. 
Це наш спільний обов’язок перед тими, хто віддав життя, щоб ми могли жити під мирним Небом на святій Українській Землі..! Просимо перейменувати вулицю Літакову на честь Героя України, Льотчика-штурмовика Владислава Рикова! З неймовірною повагою та глибокою вірою у плідну співпрацю і реалізацію нашої ініціативи Васецька Софія Ігорівна, могутня Авіаційна Родина та усі небайдужі підписники петиції!