Перейменувати вулицю і станцію метро Пушкіна на честь Г.С.Сковороди

Російські окупанти вже знищили музей присвячений Г.С. Сковороді. А сьогодні російські ракети знищили корпус Харківського національного педагогічного університету імені Г.С Сковороди. Все своє життя Г.С. Сковорода провів на Слобожанщині, працював, навчав і писав свої твори. Своєю діяльністю Г. С. Сковорода прискорив відкриття першого університету в Україні. Учні, знайомі та друзі Сковороди внесли велику суму, коли В. Каразін узявся за організацію Харківського університету. В. Каразін сказав про Г. Сковороду, що під чубом та в українській свитині ми мали свого Піфагора й Лейбніца. Він заслуговує на повагу більше ніж Пушкін, який не має жодного відношення до Харкова. Та навіть ще гірше. Що не так із Пушкіним, окрім того, що він російський поет і немає відношення до Харкова? "Російська імперія від початку свого існування провадила завойовницьку імперську політику. Ці традиції успішно продовжив СРСР, а згодом і сучасна росія. Від російських імперських апетитів століттями страждає не тільки Україна, а й народи Кавказу. Життя Пушкіна припало на активну військову кампанію росії на Кавказі, яка розпочалась ще за часів Петра I та продовжувалась за наступних імператорів. Анексія Грузії у 1801 році стала початком 30-річної війни на Кавказі. Найбільш спустошливим був похід генерала Єрмолова (1816 рік). 50-тисчна російська армія під керівництвом Єрмолова влаштувала геноцид кількох етнічних груп, поневолила аварів та чеченців, і вже тоді використовувала тактику випаленої землі, знищуючи продукти, зерно, корм для тварин, ліси. У листі Єрмолову Пушкін наголошував, що успішна кампанія генерала не набула достатнього визнання, на відміну від війни з Наполеоном, і просив дозволити йому видати мемуари про перемогу на Кавказі, пропонував стати секретарем, редактором і видавцем Єрмолова. У своїх творах про Кавказ («Кавказький бранец» та «Подорож до Арзрума...») Пушкін створив образ мовчазного та інтелектуально недорозвинутого Кавказу, яким покликана керувати росія. У «Кавказькому бранці» Пушкін нагадує, що непокірні народи Кавказу становили серйозну небезпеку для імперії й що багато росіян гинули від їхніх нападів, таким чином виправдовуючи російську агресію. У «Подорожі до Арзрума…» Пушкін пише про ненависть черкесів до росіян, про те, що вони не згають шансу напасти на слабкий загін, що дружба мирних черкесів ненадійна і що немає іншого способу приборкати їх, окрім як обеззброїти. Подібно до того, як і зараз російські загарбники щиро дивуються, що українці не зустрічають їх із квітами, Пушкін з позиції імперії описував поведінку місцевого населення тогочасного Кавказу, яке чомусь не зраділо російській армії, і сподівався, що відрізання черкесів від торгівлі з Туреччиною змусить їх зблизитись із росіянами." - стаття в ресурсу Район історія. Підтримайте цю петицію, будь ласка. Бо без неї пан мер нас не чує і досі вважає справедливим більшу повагу до російського письменника, а ніж до українського.