Однокласники Геннадія Кернеса поділилися спогадами про шкільні роки

Класний керівник Зінаїда Сіренко розповіла про те, яким запам'ятала Геннадія Кернеса.
«Це був мій перший випуск. Клас був дуже хороший, сильний, усі непогано вчилися. Геннадій вчився в одному класі зі своєю сестрою. І як чоловік він відчував відповідальність за неї і за всіх дівчаток у класі, яких  завжди захищав. Але з усіма хлопцями дружив. Він завжди був хорошим організатором. Геннадій не був дуже слухняним хлопчиком, але уроків ніколи не зривав. Як він закінчив школу, я вже не пам'ятаю, але пам'ятаю, як я приймала в нього екзамен з української літератури. Він тоді четвірку дістав», - розповіла Зінаїда Сіренко.
На зустрічі випускників 1976 року однокласник міського голови Олексій Войтов наголосив, що це перша зустріч за 35 років. «Ці роки пролетіли дуже швидко, і нарешті ми зібралися разом у рідній школі. Зараз мені хочеться ділитися радістю і позитивними моментами. Згадуючи шкільні роки, я можу казати, що Геннадій вчився, як і всі ми: і хороші були оцінки, і відмінні. Приємно було з ним спілкуватися. Звичайно, ми хуліганили, але не дуже сильно. Принаймні, нікого зі школи не вигнали, і всі її добре закінчили», - розповів Олексій Войтов.
Він також зазначив, що на ювілейну зустріч однокласників прийшло 20 чоловік - більше половини класу, які приїхали з Харкова та інших міст України, з Росії, Ізраїлю, Німеччини та Америки.
«Сьогодні саме завдяки Геннадію Кернесу ми  зустрілися  вперше за багато років, - підкреслив Олексій Войтов. - Напевно, це сталося тільки тому, що в нього була можливість і велике бажання. Він виявив велику активність, організував. І сьогодні він - у центрі уваги, і не тому, що мер, а тому, що зміг зібрати нас усіх разом».
Спогади про шкільні роки викликали в однокласників багато позитивних емоцій, якими вони також поділилися під час зустрічі.
«Усі ми змінилися, але ми молоді душею, - зазначила випускниця 1976 року Ірина Абессонова. - Деякі з наших однокласників між собою створили сім'ї, багато дружать. Я бачу, що наш однокласник, мер нашого міста Геннадій Кернес не зазнається. Він спілкується з нами, як і 35 років тому, і посмішка у нього така сама. Життя склалося так, що мені кілька разів доводилося звертатися до однокласників, і наша дружба не підвела. Тому тепер я твердо знаю, що однокласники колишніми не бувають».