У Харкові відкрили меморіальну дошку автору «Батьківщини-Матері» Михайлу Овсянкіну
Меморіальну дошку учаснику Другої світової війни, скульптору-монументалісту Михайлу Овсянкіну відкрили сьогодні, 25 жовтня, на будинку по вул. Дерев'янка, 11.
У цьому будинку скульптор жив з 1963 по 2009 рік. Меморіальну дошку відкрили з ініціативи ветеранів війни та голови Адміністрації Київського району Неллі Казанжиєвої за підтримки депутатів міської ради. Створили її два ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - скульптор Сергій Ястребов і громадський діяч, мистецтвознавець Петро Прокопенко, який виступив архітектором.
У відкритті взяли участь Неллі Казанжиєва, заступник міського голови з питань інфраструктури міста Євген Водовозов, депутати міської ради Габріел Михайлов і Сергій Половинко, представники міської організації «Союз Чорнобиль України», друзі, колеги та родичі скульптора.
Саме Михайло Овсянкін створив пам'ятник «Батьківщини-Матері» на Меморіалі Слави у Лісопарку. Як розповів на відкритті пам'ятної дошки колега і друг Михайла Овсянкіна, скульптор Ігор Ястребов, який працював над пам'ятником Солдату на вул. 23 Серпня і починав створювати фігуру «Батьківщини-Матері» разом з Михайлом Федоровичем, спочатку творча група запропонувала поставити бюст, але його відхилили і вирішили створити фігуру. Михайло Овсянкін взяв роботу на себе.
У процесі створення макета Михайлу Овсянкіну практично поодинці довелося обробити близько 100 тонн глини. Він створив макет висотою 12,75 м за два місяці. «Однак через чиновницьку тяганину реалізувати його в граніті не вдавалося ще сім років. Після каменотесів до розуму скульптуру теж доводив Овсянкін - щодня на 12-метровій висоті рубав на «лісах» до самої ночі. Під час цієї роботи він остаточно занапастив покалічені війною ноги», - писав мистецтвознавець Петро Прокопенко.
Михайло Овсянкін - автор і інших загальновідомих у Харкові робіт: скульптур на будівлі Південного вокзалу з гербами УРСР і СРСР, бюсту Миколи Скрипника на вул. Пушкінській, пам'ятника загиблим авіаторам Харківського загону та пожежним Чорнобиля, пам'ятника Клавдії Шульженко, меморіальної дошки одному з основоположників космонавтики Юрію Кондратюку та ін.
Син скульптора Дмитро Овсянкін повідомив, що його батько створив майже половину пам'ятників на братських могилах у Харківській області. Крім того, він побудував меморіальний комплекс у Дніпрі, його роботи є в Полтаві, Кременчуці, Запоріжжі, в місті Барвінкове, селі Гусарівка, інших містах і селах.
Саме ці скульптури і пам'ятники - маленькі, непомітні для великого кола людей, які стоять уздовж доріг, в невеликих селах, скульптор вважав для себе дуже важливими.
«Все своє життя він приділяв увагу маленьким пам'ятникам над братськими могилами. Казав: «Я повернувся живий, покалічений, але повернувся, а вони - ні. Тому я повинен щось зробити, щоб їхні імена не забулися». Багато пам'ятників на братських могилах поставив за свій рахунок. Він був людиною не публічною, але дуже компанійською. У нього в майстерні завжди були друзі, йшли розмови про мистецтво, його вважають одним із знакових авторів соцреалізму в скульптурі в Україні. Дякуємо тим, хто взяв участь, допоміг зробити цю меморіальну дошку. Сподіваюся, що пам'ять про хороших людей в нашій країні збережеться», - сказав Дмитро Овсянкін.
Довідка. Михайло Овсянкін (1922-2009) народився в місті Кірові Калузької області. У жовтні 1940-го року був призваний в армію. Війну зустрів на кордоні в Прибалтиці. Воював у «чорній піхоті», коли танкові війська залишилися без техніки, тільки танкісти в чорному обмундируванні. У званні гвардії сержанта служив командиром відділення, баштовим стрільцем, радистом у 22-й легкотанковій бригаді, 45-м танковому полку, 112-му окремому танковому батальйоні на Північно-Західному та Ленінградському фронтах, у 168-му танковому полку 5-го механізованого корпусу на Сталінградському, Західному і 1-му Українському фронтах. 15 жовтня 1941 року був контужений. У Корсунь-Шевченківської операції отримав важке поранення, був направлений до шпиталю на Кавказі. З жовтня 1944 року служив у військах Закавказького військового округу, де і зустрів перемогу.
У 1946 році був звільнений у запас. Працював учителем малювання у Кіровському педучилищі. Вступив до Художньої академії. Спочатку хотів вступити на живописний факультет до Тбіліської академії мистецтв, але вибрав скульптуру. Після навчання був направлений на творчу роботу у харківську організацію Спілки художників України. Нагороджений орденом «За мужність», медалями «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Сталінграда» та іншими військовими нагородами. Заслужений діяч мистецтв УРСР, член Національної спілки художників України.
