Тронько Петро Тимофійович

Народився 12 липня 1915 р. в селі Заброди Богодухівського району Харківської області, у бідній селянській родині. 

Він один з авторів, керівник авторських колективів, відповідальний редактор, член редколегії ряду фундаментальних досліджень. Серед них - «Історія Української РСР», «Історія Києва», «Київ» із серії «Історія міст і сіл Української РСР», «Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу. 1941-1945 рр.», збірник документів «Київщина в роки Великої Вітчизняної війни» й інші.

Кандидат технічних наук, учений секретар інституту автоматики НАН України.

Видатний державний та громадський діяч, академік Національної академії наук України, колишній віце-президент АН УРСР та заступник Голови Ради Міністрів УРСР, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії СРСР; Герой України, почесний доктор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна та багатьох інших навчальних закладів країни, голова Всеукраїнської спілки краєзнавців, директор Інституту української книги.

За заслуги перед Вітчизною, за ратні і трудові подвиги П. Т. Тронько нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, чотирма орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, Дружби Народів, українськими орденами «За заслуги» ІІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІ й ІІІ ступенів, 20 медалями, почесними грамотами Президій Верховних Рад Української (двічі), Білоруської й Естонський РСР. Визнаний гідним високого звання «Герой України». Йому присуджено Державну премію СРСР, премію Ленінського комсомолу і республіканську премію Миколи Островського, грошові суми від яких він передав на спорудження меморіалу на Поклонній горі в Москві. Почесний громадянин ряду українських міст і почесний професор ряду ВНЗ.